Сьогодні минає 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Це тисяча днів крові, смерті, болю, руйнувань і нищення. Але водночас це 1000 днів боротьби, нескореності та незламності нашого народу!

    Ці 1000 днів – саме той час, коли кожен українець, незалежно від свого віку, професії чи місця проживання, став невід'ємною частиною боротьби за незалежність та гідність. Цей період нерівного протистояння, де ворог переважає за чисельністю та ресурсами, але не здатний подолати нашу незламність, віру та готовність боротися до перемоги.

    Але ми не маємо права забути, що стоїть за 1000 днів. За кожним "загинув/загинула" – трагедії цілих родин. За словом "біженець" – знищена або окупована домівка, до якої так хочеться повернутися, але неможливо. За кожним "у полоні" стоять страхи не дочекатися і намагання зробити все, аби повернути. І за кожним нашим новим днем – життя тих, хто боронить нашу країну і завдяки кому вона вистояла у лютому 2022 року і бореться зараз.

Україна зранена, але не скорена!

Слава Україні! Героям слава!