У березні Україна вшановує пам’ять визначного поета, художника та мислителя. Тарас Григорович Шевченко — визначна постать української історії.
Він залишив по собі величезну творчу спадщину. А вірші, написані понад століття тому, актуальні й досі.
Народе мій, для всіх завжди відкритий,
Не вір, що воля з’явиться сама,
Не дай себе підступно обдурити –
Мовляв, дороги іншої нема….
Це Він навчав і переконував нас про можливість щасливого життя тільки в своїй незалежній державі, адже:
”В своїй хаті – своя й правда, і сила, і воля”
Життя поета – подвиг, перед яким треба схилятись. Шляхом самоосвіти Тарас Григорович став одним з найосвіченіших людей свого часу, людиною енциклопедичних знань. Обстоюючи „свою мудрість”, поет закликав:
Учітеся, читайте,
І чужому навчайтеся,
І свого не цурайтеся
Він був академіком Імператорської академії мистецтв! Створив понад 1300 картин, пейзажів і гравюр.Був обдарованим скульптором.Викладав живопис в Київському університеті.Він був успішним і затребуваним художником-портретистом.
Завжди елегантно і зі смаком одягався.Доля зводила Тараса з найвидатнішими людьми своєї епохи. Харизматичний, ерудований, талановитий оповідач, любитель пожартувати - він був «зіркою» культурного товариства Санкт-Петербурга та Києва.
Вільно володів польською, французькою, німецькою та російською мовами.
«Він наче силоміць розтискає зімкнуті повсякдень лещата на вході в душу, і ти через цей шлюз можеш зайти і побачити себе в накритій бані українського святилища, в якому розпис на стінах писав кожен твій предок, що жив, працював, боровся та вмирав на цьому чорноземі, на цій приставалій до ніг, в'язкій, і до краю впертій глині (наша нація точно зроблена з неї).Він дає можливість і тобі стати поруч із ними і написати на стіні свою маленьку історію, свій візерунок життя, яке хтось, хто ще прийде сюди, також читатиме його, бо розпис цей пишуть усі - і мертві, і живі, і ненароджені - всі, хто хоч раз подивився на це небо і кому цього не вдалося зробити. Тарас олюднений, у всіх і всяких часах свій, як близький друг, що з ним не бачився тривало і скучив, та він враз приходить і розповідає щось дуже важливе для вас обох»,- воючи за нашу землю, скаже літературознавець Богдан Пастух.
Велетню духу, лицарю могутньої творчої сили, співцеві волі народної Тарасу Григоровичу Шевченку присвячується виховний захід “То була дивовижна зоря …”, який провела викладач української мови та літератури Галина Генриківна Попель зі студентами групи КН-22.
В історії України ще не було людини, що зробила б такий велетенський вплив на уми і серця своїх співвітчизників. Він не був політиком, та на його ідеях сформувались і зросли чимало громадських організацій і партій. Він не був полководцем, але його слово змобілізувало сотні полків, дивізій, цілі армії, підняло до збройної боротьби мільйони українців, здобуло не одну визначну перемогу на полі бою. Він не був дипломатом, проте широта його поглядів, вклад у світову літературу та мистецтво, а головне світоглядні ідеї загальнолюдських братерства та любові, що базувались на християнських цінностях, здобули для України та українців належне визнання та пошану серед світової спільноти.
От де, люди, наша слава,
Слава України!
Всього 47 років прожив Тарас Григорович Шевченко. Серед них 24 перебував у кріпацтві, 10 – на засланнях, практично всі інші – під жандармським наглядом. Проте все, що зробив Великий Кобзар назавжди залишає його серед живих, утверджує як геніального нашого сучасника і далекоглядного пророка.
І день іде, і ніч іде.
І голову схиливши в руку,
Дивуєшся чому не йде
Апостол правди і науки!