У ВСП «Технологічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» відбулася студентська мінівистава

«Шевченко, якого ми не знали»

Мені ж, мій боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай…

Т. Шевченко

22 травня минає 165 років від дня перепоховання праху Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі, де згідно із заповітом Великий син України знайшов свій вічний спочинок.

До цієї пам’ятної дати в актовій залі коледжу відбувся творчий захід – студентська мінівистава «Шевченко, якого ми не знали». Постановка, ініційована Оксаною Сняк та підготовлена у тандемі з Оксаною Касіян, дозволила присутнім поринути у дивовижний світ театру. Разом з акторами глядачі зазирнули в ту тиху хатину мрій поета, яку він так і не збудував за життя, але навіки залишив у своїй поезії.

Мистецьку програму розпочала Оксана Касіян. Зі сцени прозвучало, що слово Великого Кобзаря стало тим могутнім голосом, який почув увесь світ, – голосом нашого народу, що назавжди злився із поняттям свободи. Сьогодні, коли Україна знову виборює свою незалежність у битві проти того самого загарбника, про якого писав Кобзар, його поезія звучить як зброя. Тарас Шевченко боровся за нашу Гідність і право бути господарями на своїй, Богом даній землі. Він став Пророком для цілої нації, але в душі залишався самотньою людиною, яка понад усе прагнула простого сімейного щастя.

У залі панувала дивовижна енергетика. Глядачі, затамувавши подих, із неймовірним захопленням занурювалися у таємниці життєвих шляхів Генія.

Роль Тараса Шевченка майстерно виконав Роман Паранчук (група КН-11). Роман не просто декламував рядки, а тонко передавав глядачам усю велич Кобзаревої душі.

Один за одним на сцені оживали образи тих легендарних муз, які залишили глибокий слід у долі митця. Таємниці зраненого серця поета драматично та витончено розкривали молоді таланти коледжу. Христина Пасько (група ДІ-21) – у ролі Ганни Закревської, Божена Михальська (група ДІ-21) – у ролі Варвари Рєпніної, Анастасія Стангурська (група ДІ-21) – у ролі Агати Ускової, Марія Куц (група КН-11) – у ролі Катерини Піунової, Дарина Гаталяк (група КН-11) – у ролі Ликери Полусмакової.

Сюжетну лінію вистави емоційно та натхненно вели ведучі Ярина Кіт та Соломія Кошіль (група ЮА-11).

Атмосферу дійства та емоційну енергетику акторів підсилило музичне оформлення, мінімалістичні декорації, та використання мультимедіа. За бездоганний технічний супровід відповідав Михайло Цібеленко (група КН-11).

Особливої драматичності заходу додали безсмертні Шевченкові твори. Глибокі почуття у глядачів викликали декламація уривка поеми «Катерина» у виконанні Божени Михальської, балади «Лілея» у виконанні випускниці нашого коледжу Устини Кіцери, а також вірша «Ми в купочці колись росли…» у виконанні Єлизавети Макар (ДК-11). Пісню «Думи мої» у сучасній обробці, виконала Юліана Ткачук (група ДЗ-21).

Крізь призму театрального дійства присутні дізналися про перше чисте кохання Шевченка, його палкі юнацькі захоплення, зрілі, але безнадійні почуття, та про ту останню надію на сімейний затишок, яка зігрівала його наприкінці земних днів. У кожній жінці поет шукав свою «долю чорнобриву», понад усе мріючи про просте людське щастя – люблячу дружину, дитячий сміх та тихий рай у власній хаті.

Ця вистава, безумовно, є видатним студентським творчим здобутком, у якому з повною силою розкрився талант виконавців ролей та режисерського складу.

Щиро дякуємо талановитим студентам-акторам за неймовірну самовіддачу на сцені, а організаторкам – за високий рівень підготовки імпрези та можливість по-новому відкрити таємницю серця Великого Кобзаря!

Мистецький захід став спільною даниною пам’яті тому, хто так багато віддав Україні, але так мало встиг взяти для власного земного щастя.

Шануємо великого Генія, пам’ятаємо його пророче слово, виборюємо волю на своїй,

Богом даній землі!